Тринаксодон

Тринаксодон був одним із перших представників групи стародавніх високорозвинених плазунів. Цей хижак жив у першій половині Тріасового періоду.

   Ряд - Theriosauria 
   Родина - Galesauridae 
   Рід/Вид - Thrinaxodon liorhinus 

   Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Довжина: 40 см. 
Маса: немає даних, можливо, близько 1 кг. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Запліднення: внутрішнє. 
Кількість яєць: немає даних. 
Інкубаційний період: немає даних. 
Розвиток дитинчат: немає даних. 
Годування дитинчат: ймовірно, тверда їжа. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Їжа: ймовірно, комахи, дрібні плазуни і безхребетні. 
Спосіб життя: жив на суші. 

Тринаксолон - це вимерла хижа тварина, що жила в південних лісах 240 мільйонів років тому. Тринаксолон полював на комах, безхребетних та дрібних хребетних. Подібний він був одночасно до ссавця та плазуна - вчені й досі сперечаються про його місце в класифікації. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Предки тринаксодона - ще примітивніші плазуни і їхні нащадки, сьогоднішні однопрохідні, або яйцеродні, -єхидни та качконоси - відкладали і відкладають яйця. У наші дні єхидни та качконоси насиджують яйця, як це роблять птахи. Дитинчат вони годують молоком. Тому існує припущення, що тринаксолон так само міг бути яйцеродним. 
   Оскільки у всіх знайдених ученими скелетів тринаксодонів присутні зуби, деякі палеонтологи прийшли до висновку, що дитинчата цієї стародавньої тварини відразу ж після виходу з яйця могли приймати тверду їжу. Можливо, що у перші дні батьки приносили їм корм. 

ОСОБЛИВОСТІ ТРИНАКСОДОНА

   Скам'янілі останки скелетів тринаксодона зазвичай знаходять у тих місцях, які у наші дні вкриті заболоченим лісом. Реконструкція останків дала такі відомості - у тринаксодона був компактний, щільний тулуб з сильними задніми кінцівками. Сліди тринаксодона, що збереглися, схожі на сліди ссавців, тому можна припустити, що ця тварина була вкрита шерстю. Одначе, все це тільки припущення, оскільки перевірити ці дані неможливо. Серед останків вимерлих тварин учені ніколи не знаходять шкіри і шерсті. У тринаксодона була велика голова і довгі ікла. Великі носові отвори в черепі говорять про те, що тринаксодона мав добре розвинений нюх. Тринаксолон добре бачив і чуй. Цс один сучасних ссавців. У будові його тіла можна знайти риси, характерні як для ссавців, так і для плазунів. Швидше за все, у нього, як і в сучасних ссавців, вже була діафрагма. Вона відокремлювала черевну порожнину від грудної, дозволяла легеням наповнюватися повітрям і видихати використане. Крім того, завдяки їй тринаксолон і міг регулювати температуру тіла. Триданаксодон дихав через ніс навіть під час пережовування їжі, чим він відрізнявся від нижчих плазунів, носові канали яких відкривалися в ротову порожнину. Тринаксолон був теплокровною твариною, тому багатьма рисами він вже відрізнявся від плазунів. Щоб підтримувати постійну температуру тіла, йому не потрібно було ь грітися на сонці. 

ЇЖА

   Зуби тринаксодона були призначені для пережовування комах, безхребетних та дрібних плазунів. Передні зуби - різці - служили для розгризання їжі. 
   Іклами тринаксолон убивав жертву, ними він також розгризав здобич. Кожен зуб тринаксодона мав гостру вершину в центрі і дві маленькі з боків, щоб не проникати в тканини жертви дуже глибоко. Коли тринаксолон упивався в тіло жертви, зуби служили тільки для її утримування. Тільки коли він стискав їх сильніше, вістря зубів з'єднувалися та розривали м'ясо. Щелепний суглоб тринаксодона складався двох частин. 
  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• У шарах породи Мезозойської ери були знайдені останки, тіла яких зберегли згорнуте в клубок положення. Можливо, ці тварини загинули під час зимівлі. Це свідченням того, що тринаксодон був теплокровною твариною, бо тварини з непостійною температурою тіла уві сні не згортаються в клубок.
• У пізнішого були вузькі, дуже добре розвинені щелепні кістки. Щелепні суглоби сучасних ссавців влаштовані дещо інакше: із заднього суглоба утворилися кісточки середнього вуха, які передають звукові коливання з барабанної перетинки до внутрішнього вуха.

  

СКЕЛЕТ ТРИНАКСОДОНА

   Голова: велика, з добре розвиненими носовими отворами - це дає підстави вважати, що тварина мала відмінне чуття. 
   Зуби: щелепа тринаксодона складалася з різців, іклів та корінних зубів. Корінні зуби ще слабо розвинені, то— му їжу тварина пережовувати не могла, а тільки розривала її на частини. 
   Слуховий отвір: усередині вміщується велика барабанна перетинка. 
   Скуласта кістка: до неї кріпилися могутні жувальні м'язи. 
   Ребра: їх поступове скорочення до тазу говорить про те, що у тварини була діафрагма. 
   Хребет: міцний, злегка зігнутий, щоб було зручніше бігати. 
   Передні кінцівки: слабкі, оскільки основну масу — тіла ніс плечовий пояс. 
   Задні кінцівки: направлені вперед, могутні. 
   Кістки стопи: виступаюча кістка п'яти служила важелем під час роботи м'язів по підняттю стопи. 
 - Місця, де було знайдено скам'янілості
ДЕ І КОЛИ ЖИВ ПТЕРАНОДОН 
Тринаксодон відомий з часів першої половини Тріасового періоду. Близько 240 мільйонів років тому він жив у тій частині нашої планети, де у наші дні знаходяться Африка та Антарктида, і яка була елементом єдиного праконтиненту Панагеї.