Мандрівний голуб

1 вересня 1914 року в зоопарку помер останній мандрівний голуб. Людина менше ніж за сто років зуміла знищити цих колись найчисленніших у світі птахів.

   Ряд - Голубоподібні 
   Родина - Голубині 
   Рід/Вид - Ectopisres migratorius 

   Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Довжина: 30-42 см. 
Розмах крил: 34-44 см. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Період гніздування: березень. 
Кількість яєць: 1. 
Висиджування: 14 днів. 
Вигодовування пташенят: 14 днів. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: перелітні суспільні птахи; постійно трималися величезними зграями. 
Їжа: фрукти, насіння, дощові черв'яки та комахи. 
Звуки: гучне і різне крякання або тихе воркування. 
Тривалість життя: немає даних. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
До ряду голубоподібних належить понад 300 видів птахів, що мешкають по всьому світу. Найближчим родичем мандрівного голуба є плакуча горлиця. 

   Різниця між мандрівними голубами та іншими голубиними полягала в тому, що мандрівні голуби величезними колоніями гніздувалися часто на площі в декілька квадратних кілометрів. Ця звичка стала причиною зникнення виду. 

ЇЖА

   Мандрівний голуб назвою свого виду завдячує тій обставині, що в пошуках корму він долав досить великі відстані. Оскільки ці птахи трималися величезними зграями, вони не могли довго жити на одному місці, оскільки їм просто забракло б корму. Саме тому птахи постійно кочували в межах свого ареалу. 
   Основу живлення мандруючих голубів складали здебільшого жолуді і букові горішки, тому птахи найчастіше гніздувалися саме у дубових і букових гаях. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Мандрівні голуби відзначалися невеликою плодючістю. Кожна пара за рік вирощувала тільки одне пташеня. Учені не виявили ніяких особливих шлюбних ритуалів або специфічних методів вигодовування пташенят, які були б властиві тільки мандрівним голубам. 
   Єдиною особливістю цього виду птахів було те, шо голуби гніздувалися величезними колоніями. Гніздовий період тривав з березня по травень. Під час шлюбного танцю самець гордо вип'ячував груди і, опустивши розкладений віялом хвіст, кружляв навколо своєї обраниш. 
   Птахи створювали пари на все життя. Будівництвом гнізда займалися обидва птахи. Насиджували одне-єдине яйце по черзі самець і самка. Насиджування тривало біля двох тижнів. Ще протягом наступних двох тижнів батьки разом вигодовували свого малюка. 

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

   Мандрівний голуб населяв східну частину Сполучених Штатів і Канади. Ці птахи літали на пошуки їжі величезними зграями, що складалися з декількох мільйонів птахів. Очевидці, наприклад, натураліст Александр Вілсон, розповідали про те, що деякі зграї сягали півтора кілометра завширшки і 380 кілометрів завдовжки. 
   Враховуючи швидкість польоту і час, коли над однією і тією самою точкою пролетів перший голуб зграї і останній, учений дійшов висновку, що у зграї було більше двох мільйонів голубів. Американський орнітолог Джон Аудубон спостерігав зграю, яка була така численна, що закрила собою все небо, а до вечора на це ж місце прилетіли нові птахи. За приблизними оцінками, зграя, чисельність якої оцінювалася як мінімум у мільярд особин, летіла над цим районом близько трьох днів, оскільки саме через три дні над цим місцем пролетів останній голуб. Мандрівні голуби гніздувалися на деревах і кущах в листяних лісах, що розкинулися на всій східній частині континенту, від Канади до Флориди. 

ПРИЧИНА ЗНИКНЕННЯ

   Немає жодних сумнівів в тому, що головним винуватцем зникнення мандрівного голуба є людина. Проте, незважаючи на це, важко зрозуміти, як такий численний вид міг зникнути за такий короткий час. Основна причина, з якої це сталося - зграйність цих птахів. Мандрівні голуби літали й гніздувалися величезними колоніями, тому мисливці за один раз могли вбивати велику кількість птахів. 
   Американські індіанці споконвіку знали, що м'ясо мандрівних голубів смачне. Проте вони ніколи не полювали на птахів в період гніздування. У XIX столітті гурмани дуже цінували м'ясо молодих голубів, особливо пташенят. Коли ця „мода" набула поширення, з'явилися спеціальні загони мисливців, які добували пташенят цього голуба. 
   Про масштаби знищення цих птахів свідчить бодай така цифра: навесні 1851 року до Нью-Йорка залізницею було доставлено 74 тонни м'яса голубів, убитих лише в двох районах штату. Ао 1890 року голуби стали дуже рідкісними. У 1899 році на волі вже не було жодного мандрівного голуба. 
  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Мандрівний, або перелітний, голуб всіма мовами називається однаково.
• Влаштовуючись на ночівлю, мандрівні голуби настільки тісно всаджувалися на гілках дерев, що під їхньою вагою ламалися гілки завтовшки до 60 см.
• За одними даними, останній мандрівний голуб був убитий в 1899 році в Огайо, на місці його загибелі було поставлено бронзову пам'ятну дошку. Інші джерела стверджують, що це відбулося в 1900 році. Останній голуб на ймення Марта помер 1 вересня 1914 року в зоопарку Цинциннаті.

  

МАНДРІВНИЙ ГОЛУБ І ПЛАКУЧА ГОРЛИЦЯ

   Оперення (мандрівний голуб): голова і поясниця темно-сині, горло і шия червонувато-сірі, боки пурпурово-фіолетові, черевце і гузка білі. Особини обох статей були забарвлені однаково, в оперенні самки переважав попелясто-бурий колір. 
   Хвіст: довгий, вузький, сірувато-блакитного кольору. 
   Дзьоб: вузький, чорний. Пристосований до скльовування насіння та горішків з землі. 
   Лапи: червоні з чорними кігтиками. 
   Очі: яскраво-червоні. 
   Плакуча горлиця: зустрічається в Північній Америці та на Карибських островах. Це найближчий родич мандрівного голуба та водночас найчисленніший вид голубів у цьому регіоні. Довжина тіла цього птаха складає всього 31-33 см, тобто він менший, ніж мандрівний голуб. Дзьоб у плакучої горлиці так само тонкий, пристосований для скльовування насіння, як і в її вимерлого родича. У самців плакучої горлиці дуже довге середнє пір'я надхвістя. 
 - Ареал мандрівного голуба
ДЕ Й КОЛИ ЖИВ 
Мандрівні голуби населяли листяні ліси на сході північноамериканського континенту, на південь від Центральної та Східної Канади аж до Флориди. М'ясо цих птахів експортувалося до Європи. Різке падіння чисельності відбулося близько 1850 року. У 1896 році залишалася вже лише одна популяція, що гніздується, і налічувала вона близько 250 000 особин. На початок двадцятого століття голуби, що живуть у природі, були знищені.