Плезіозаври

Плезіозаври жили на нашій планеті 213 мільйонів років тому. Ці тварини плавали у морях, піднявши шию над водою. Помітивши здобич, швидко занурювали голову і вхоплювали її зубами.

   Клас - Плазуни 
   Підклас - Синаптозаври 
   Ряд - Plesiosauria 

   Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Довжина: від 0,5 до 15 м. 
Маса: невідома. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Парування: спосіб невідомий, але запліднення напевно внутрішнє. 
Кількість яєць: невідомо. 
Інкубаційний період: невідомий. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: морський хижак, що полював біля узбережжя, а також у гирлах річок. 
Їжа: дрібна і середньої величини риба, ракоподібні. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
До плезіозаврів належали криптокледус, муренозавр і еласмозавр. Довга шия була їм необхідна для підводного полювання. 

Плезіозаври жили на Землі протягом усього Юрського періоду і на початку Крейдового періоду 213-144 мільйони років тому. Вони мали невелику голову на довгій шиї і коротке, обтічне й могутнє тіло. У цю ж епоху жили плеврозаври, іхтіозаври та інші водоплавні ящери - мешканці морських глибин. 

ЇЖА

   Плезіозавр мав довгу шию. Довгі гострі зуби щільно змикалися, проте щелепи служили головним чином для захоплення, а не для розкушування здобичі. Плезіозавр полював в основному на рибу і головоногих молюсків. Проте було знайдено скелет 6-мет-рового плезіозавра, всередині якого зберігся скелет 4-метрового мозазавра. Щелепи у вигляді букви „U" дозволяли плазунові заковтувати спійману здобич цілою. Про те, яким способом плезіозавр убивав здобич, залишається тільки здогадуватися; ймовірно, він стискав її шелепами. Плезіозавр був прекрасним плавцем. Учені гадають, що ця тварина могла також пірнати. 

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ

   Вперше плезіозаври були описані двома палеонтологами-аматорами в музеї міста Бристоль. Учені спочатку уважно досліджували останки іхтіозаврів і, грунтуючись на декількох істотних відмінностях у будові скелетів, дійшли висновку, що мають справу з видом, який належить до іншої систематичної групи. їхня здогадка підтвердилася в 1814 році, коли 15-річна Мері Аннінг (яка пізніше стала відомим палеонтологом) виявила перший повний набір кісток скелету плезіозавра, що у наші дні зберігається в колекції Лондонського музею історії природознавства. 
   Під час плавання хвіст плезіозавра залишався нерухомим, тварина пересувалася за допомогою чотирьох могутніх ласт, подібно до сучасних морських левів і пінгвінів. Плезіозавр використовував задню пару ласт як стерно і своєрідне гальмо. Для руху вперед він користувався тільки передніми ластами. На сушу плезіозавр вихо¬див, щоб відкласти яйця. По суші ящір пересувався повзком. У плезіозавра були маленькі легені, тому тварина не могла дихати під водою і час від часу вона піднімалась на поверхню, щоб вдихнути повітря. Різні види плезіозаврів відрізнялися між собою розмірами тулуба, довжиною шиї, величиною голови і ластів. До цієї ж родини належали такі тварини, як криптокледус, муренозавр і еласмозавр. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Про розмноження плезіозаврів майже нічого невідомо. Досі ще не було виявлено яких-небудь скам'янілостей, які могли б допомогти дослідити це питання, - гнізд, дитинчат або вагітних самок. Можливо, плезіозавр відкладав яйця. Для цього тварина повинна була виходити на сушу, як і сучасні морські черепахи. Деякі вчені гадають, що плезіозаври були живородними. Вони вважають, що пологи могли відбуватися у воді (як у морських змій) або на суші (як у морських левів). Чи дбала мати про потомство, як самки крокодилів і алігаторів, також нічого невідомо. Не виключено, що дитинчата плезіозавра спочатку жили в прісних водоймищах - у гирлах ве¬ликих річок і лагунах, а досягнувши певних розмірів, йшли у відкрите море. 

ВОРОГИ

   У Юрський період в морях жили не тільки плезіозаври. Вони, ймовірно, ставали здобиччю більших морських м'ясоїдних хижаків. У плезіозаврів не було захисних пристосувань у вигляді панцира. Вони плавали не дуже швидко і тому покладалися в основному на добрий зір, маскувальне забарвлення і природну спритність. Крім того, ці тварини виходили на берег, шоб відкласти яйця. На березі величезні плезіозаври були дуже незграбними і неспритними. Вони пробиралися до місця відкладання ясць повзком. Порятунку від наземних хижа^Я ків вони шукали у воді. 
  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Деякі учені досі вважають, що чудовисько озера Лох Несе (Шотландія) може бути реліктовим плезіозавром. Але проти цієї теорії свідчить той факт, що плезіозаври вимерли близько 144 мільйонів років тому, а озеро Лох Несе ще 12 000 років тому було покрите льодом.
• Знайдені в 1719 р. скам'янілі останки скелета цієї стародавньої тварини люди вважали кістками крокодила або дельфіна, оскільки в той час ще нічого не знали про історичний процес розвитку видів.
• Плезіозавра описували як „змію, протягнуту крізь черепаху". У нього був 71 шийний хребець.
• Рухи ластів плезіозавра, що плив у воді, технічно нагадували політ птаха в повітрі. Задні ласти служили цьому ящіру і стерном, і гальмом.

  

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛЕЗІОЗАВРА

   Плавання: плезіозавр діяв ластами, як птах крилами: за рахунок особливої форми ласта рухи вгору-вниз створювали гідродинамічну силу, що штовхала тварину вперед. 
   Ласти: зрощені пальці кінцівок перетворилися на ласти. Кістки кінцівок з'єднувалися — суглобами з грудними і поясними хребцями, були великими і плоскими, до них кріпилася могутня мускулатура. 
   Шия: довга (складала більше половини загальної довжини тіла) і гнучка, під час полювання або втечі від ворога могла швидко повертатися в будь-якому напрямі. 
   Голова: дуже маленька в порівнянні з тілом. Широкі щелепи були вкриті великою кількістю гострих зубів. 
 - Місця, де було знайдено скам'янілості
ДЕ І КОЛИ ЖИВ ПЛЕЗІОЗАВР 
Скам'янілості плезіозаврів були знайдені в Баден-Вюртенберзі (Німеччина), у Лайм-Реджіс (Велика Британія), у штаті Канзас (США) і в Японії. їх зазвичай знаходять у пластах юрського періоду (на дні стародавнього моря), вік яких - 213 мільйонів років. Разом з останками плезіозаврів іноді знаходять скелети споріднених видів.