Безкрила гагарка

Останню пару безкрилих гагарок, що гніздувалися, було вбито в 1844 році на острові Елді поблизу узбережжя Ісландії. Вид був знищений мисливцями і колекціонерами.

   Ряд - Сивкоподібні 
   Родина - Чистунові 
   Рід/Вид - Pinguinus impennis 

   Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Довжина: 70-80 см. 
Довжина дзьоба: 7-98 мм. 
Маса: близько 5 кг. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Період гніздування: ймовірно, з травня до середини липня. 
Кількість яєць: 1. 
Висиджування: близько 44 днів. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: тримались невеликими зграями, у гніздовий період - великими колоніями. 
Їжа: риба. 
Звуки: під час токування тихе скиглення і хрип. 
Тривалість життя: немає даних. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
Найближчим родичем безкрилої гагарки був вид Pinguinus alfrednewtoni. З 22 видів чистунових, що дожили до наших днів, найближчою родичкою безкрилої гагарки є гагарка (Alca torda). 

   Безкрила гагарка була легкою здобиччю, оскільки не вміла літати. Тому люди століттями масово полювали на неї заради м'яса й жиру. На межі знищення птах опинився вже в XVIII столітті, коли торговці пір'ям і м'ясом відкрили ЇЇ як чудового „постачальника" цих товарів. 

ЇЖА

   Безкрила гагарка більшу частину часу проводила у воді, тому її їжа складалася з риби і різних морських безхребетних. 
   Як і інші представники родини, під водою безкрила гагарка, ймовірно, гребла ногами, на яких мала плавальні перетинки, і злегка розкривала крила. Під час підводного полювання ноги виконували також функцію стерна, а на поверхню безкрила гагарка піднімалася за допомогою коротких, але надзвичайно сильних крил. 

СПОСІБ ЖИТТЯ

   Безкрила гагарка була найбільшим представником родини чистунових. Вона досягала розмірів гусака і важила приблизно в 5 разів більше, ніж сучасні чистунові. У процесі розвитку її крила зменшилися і птах втратив здатність літати. Ноги безкрилої гагарки були віднесені далеко в кінець тіла, тому вона була чудовим плавцем, проте дуже незграбно пересувалася по суші. Як птахові, що не літає, їй загрожували хижаки і рибалки, для яких безкрила гагарка була доступним джерелом м'яса. Ймовірно, її спосіб життя не відрізнявся від способу життя сучасних представників цієї родини, наприклад, гагарки. М'ясоторговці почали добувати цих птахів ше в 1590 році. Планомірне винищування безкрилих гагарок почалося в кінці вісімнадцятого століття. До ісландських островів весь час плавали кораблі постачальників м'яса для наполеонівської армії. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Безкрила гагарка була досить мовчазним птахом. Тільки під час гніздового періоду, коли птахи шукали собі партнерів і захищали свої гніздові ділянки, безкрилі гагарки видавали гучні скиглячі та хриплячі звуки. Безкрилі гагарки гніздувалися з травня до середини липня на невеликих віддалених островах, вибираючи скелі та урвища біля узбережжя. Гніздові колонії цих птахів були численними і, ймовірно, безкрилі гагарки ділили їх з іншими видами морських птахів. Самки відкладали одне велике яйце, яке насиджували самка і самець. Вони притримували яйце між ногами й зігрівали його густим пухом (як це роблять пінгвіни). 
   Пташеня вилуплювалося через сорок чотири дні після початку насиджування. Новонароджене пташеня було вкрите густим пухом, що захищав його від холоду. Вигодовували пташеня і самка, і самець. Коли пух змінявся на пір'я, пташеня сходило на воду. 

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

   Безкрила гагарка більшу частину життя проводила в морі, головним чином у холодних районах Атлантики. 
   Великі популяції мешкали на мілководді Грант Банк поблизу південного узбережжя Ньюфаундленду і в районі скелястих островів неподалік від Ісландії біля південного її краю, де було багато риби. Хоча птах не вмів літати, він вів кочовий спосіб життя. Кістки гагарки були знайдені на південь від її ареалу: у Флориді, на Гібралтарі і в Італії. 
  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• В 1971 р. Ісландський музей історії природи заплатив за опудало гагарки рекордну суму в 9 тис. фунтів.
• Відомі імена вбивць останньої пари безкрилих гагарок - це Джон Брадссон, Сигурд Ілефссон і Кстіл Кентілссон.
• Археологічні розкопки поряд з місцями проживання людини дозволяють припустити, що люди полювали на безкрилих гагарок уже 8 тисяч років тому.
• У XVIII столітті полювання набуло особливих масштабів. Збереглася інформація про те, що за день збирали по 100 тисяч яєць, а човни відпливали від місць полювання по самі вінця наповнені тушками мертвих безкрилих гагарок.

  

ПОРІВНЯННЯ ЯЄЦЬ РІЗНИХ ВИДІВ ЧИСТУНОВИХ

   Яйце безкрилої гагарки: світле, зеленувато-блакитне з коричневими цятками, мало значні розміри. Єдине яйце, завбільшки з гусяче, самка відкладала в період з травня по липень безпосередньо на голій скельній полиці. 
   Яйце гагарки (Alca torda): може бути різних кольорів, найчастіше коричневе, але може також бути кремового, бірюзового або білого кольору з шоколадними цятками. Єдине овальне яйце самка гагарки відкладає прямо на скельному виступі. 
   Яйце люрика (Alle alle): світле, зеленувато-блакитне зі світло-коричневими плямами. Самка відкладає яйця з кінця травня до початку липня в скельних ущелинах. В порівнянні з маленьким тілом самки яйце досить велике, його насиджують обидва птахи. 
 - Ареал безкрилої гагарки
КОЛИ Й ДЕ ЖИЛА БЕЗКРИЛА ГАГАРКА 
Птах мешкав у холодних районах Північної Атлантики і гніздувався на незаселених островах цього регіону, особливо на острові Фанс поблизу берегів Ньюфаундленду. Крім того, безкрилі гагарки жили біля берегів Ісландії, Британських островів і Скандинавії. Ймовірно, вони гніздувалися також на узбережжі Північного Льодовитого океану. У доісторичні часи безкрилі гагарки жили й далі на південь. Їхні кістки було виявлено у Флориді та в районі Середземномор'я.